Форум

[цвях]

Про світову фінансову кризу і шляхи виходу з неї.
(Рекомендації світовій еліті)

Причини світової фінансової кризи є не іпотечні проблеми США, не проблеми банків - це все дрібниці. Як завжди правильно поставлений діагноз допомогає лікуванню хвороби.
Проблемою є гроші, їх лавинно подібне знецінення в світовому масштабі .Для прикладу в 90р ХХ ст. за 20 доларів можна було прокормити сім ю на протязі місяця, зараз на ті ж цілі треба затратити 200- 300 доларів. Тобто пройшло знецінення в10- 15 раз. Це не є українська проблема. Почитайте Чейза і ви побачите як сищик за 5-10 доларів отримував цінну інформацію. Зараз за ці гроші можна хіба що каву випити. Хочу підкреслити гроші знецінюються дуже стрімко.
Причиною цього є безумовно глобалізація: Поява Інтернету , можливість швидкого переміщення по планеті, нові досягнення науки і техніки. А саме основне, що гроші втрачають основну свою функцію бути мірилом праці.
Лозунг банкірів «гроші роблять - гроші» і марксисьтсько- комуністичний лозунг пост радянських спекулянтів «товар гроші товар» - втілення в життя цих лозунгів привело до того, що в основі грошей все більше є спекулятивної частини і якщо не зупинитися,
то гроші все більше стають просто гарними папірцями, придатними тільки для колекціювання.
Для нас, для врятування світової цивілізації є необхідним лозунг «Тяжка, ефективна праця –товар - гроші» Тоді все стане на свої місця.
Буквально трішки історії, щоб краще зрозуміти суть проблеми .Все почалося з розвалу соц. системи і входження країн середньої Європи в західний ринок. Дешева робоча сила, великі ринки збуту - одним словом краще не придумаєш. Дальше в залі закачаєшся. Розвалився Радянський Союз. Знов дармова робоча сила, неозорі ринки збуту, енергоресурси, що ще бажати непереможному капіталізму. О тут би трішки зупинитися, перевести подих і почати аналізувати і виробляти правила гри, які би всіх стимулювали до нормальної праці Але всі дальше грають за старими правилами і прохлопали момент коли кількість перейшла в нову якість
Глянемо на конкретні дії, які втілюються в життя для продовження існування старих правил гри. Криза 1996р була першим дзвіночком. Проблему вирішили обвалом азіатських ринків, девальвацією валют багатьох країн. 11вересня 2001р, залякування в світовому масштабі мусульманським тероризмом, який плавно переходить в світовий. Іракська війна. Страх перед пташиним грипом, кліматичними і продовольчими катастрофами. Все це робиться для того , щоб оправдати надмірний випуск грошей і потім якось їх зв’язати .Остання світова афера - це спекуляція на нафті. Безумовно ціни на нафті повинні були би зупинитися на рівні 70доларів з поступовим рстом до-90 доларів на протязі 2х років.. Але людська жадність не має меж і затьмарює розум у людей. А тепер задамо традиційне українське питання:»ну і що з того?» Своєю дурацькою спекуляцією всього за 3квартали завалили світову економіку, а тепер щоб вийти з цього завалу треба буде не місяці, а 3-4роки.Саме цікавіше, що працюють вони по нашому, по українськи, винних ніхто не найде.
Окремо треба розглянути дії ЄС. Введення євро все таки послабило дію економічної кризи на країни Європи. Але погляньте, що навіть значний добре розвинений внутрішній ринок, одна з найбільших світових економік не може існувати окремо від світової економіки. Тут же в Європі їх лідери не тільки зрозуміли всю загрозу, але активно працюють по ліквідації цієї загрози .Це явно відрізняє їх від наших українських. лідерів.
Рекомендаціїпо виходу з економічної кризи:
1Створити 2-3 групи не залежних світового рівня експертів, для аналізу і прийняття конкретних рішень по виходу з кризи.(1-2 місяці) На основі аналізу повинні лідерами світових держав прийняті відповідні закони.
2Зібратися представникам урядів США, Англії. .ЄС, Швейцарії, Росії, Китаю, Японії, Індії, Австралії, Бразилії, Аргентини, Канади. МВФ ,СОТ І прийняти закони які регулюють випуск грошей. Вони повинні бути об’єктивними і не дозволяти ні якій країні в світі рішати свої проблеми простим випуском грошей.
Обшори повинні бути закриті негайно.
3. Прийняти на цьому ж зібранні правила , які б регулювали роботу світових банків і світових бірж.
4.Інфляція- то же повинні бути встановлені правила утримування її на певному рівні, щоб при стимулюванні розвитку економіки обмежити можливість спекуляції монополістично-корупційного капіталу. Приклад Україна. При нормальній владі інфляція повинна бути не більше 10- 12 процентів. Але завдяки Верховній раді на чолі з Арсенюком, завдяки президенту Ющенко з його секретаріатом і всім партіям і їхнім керівникам які є у владі,» ми маємо те що маємо»
Всі ці закони повинні бути направлені на боротьбу з спекуляцією в світовому масштабі і на стимулювання сфери виробництва, яка безумовно є фундаментом для розвиту світової економіки.
Що буде, якщо не приймуться мої рекомендації на протязі 1-2 років? Гляньте на Україну 1991-1993років. Така картина буде в світовому масштабі. Побачимо сотні мільйонів мільйонерів, торжество для комуністів, коли теперішні мільйонери і мільярдери будуть торгувати на стихійних ринках Лондона, Парижа Нью-Йорка, Токіо, Москви і т д шмотками , Тоді можна десь на толкучці на шару купити Рубенса, чи Моне. Будуть закриватися границі рватися економічні зв’язки і т д . Дальше згадуючи тяжкі сторінки нашої історії можна розписати цю картину досить достовірно. Повірте мені що все це буде не дуже смішно.
Пару слів про нашу славну Україну. Світова криза може помогти нам розвинути свій внутрішній ринок. Так як ми бідні , то нічого страшного , просто станемо ще трохи біднішими. З нашими лідерами не має надії на щось краще. Треба надіятися тільки на себе, на своїх рідних є криза чи нема.

[цвях]

“Криза стукає в наші двері”, – стурбовано говорить прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко в костюмчику від Луї Віттона. “Потрібно накласти мораторій на зростання мінімальних зарплат і прожиткового мінімуму”, – вважає Президент Віктор Ющенко, одягнутий у костюм, ціна якого в десятки разів перевищує той самий злощасний прожитковий мінімум. “Українці повинні включати режим економії”, – співчутливо, але від того не менш рішуче стверджують політики всіх рангів, які власними руками відмовилися скасувати собі депутатські пільги.



Тяга до розкішного життя української політичної еліти не є ні новиною, ні сенсацією. Вітчизняний електорат давно звик до розкішних автомобілів своїх слуг, до їхніх зарплат, пенсій, пільг тощо. Вони навіть виправдання для себе придумали: мовляв, хто поважатиме бідного президента?

У цьому контексті можна було б згадати королеву Великобританії, якій соромно з’являтися на людях у розкішному одязі, оскільки її народ не може собі такого дозволити. Також можна навести приклад Фін­ляндії, де члени уряду та депутати користуються громадським транспортом. Та чомусь, відверто кажучи, не хочеться. Адже складно уявити нашого політика в трамваї. Чи електричці. Якщо, звісно, це не період рекламної кампанії – пригадайте Володимира Литвина, який перед виборами 2006 року здійс­нював робочі поїздки електричкою.

Але зараз трошки не про це. Річ у тім, що в умовах економіч­ної кризи Віктор Ющенко вирішив скоротити витрати на утримання державного апарату. Причому скорочення має бути якісним – у плані коштів, і кількісним – на 20% на всіх рів­нях влади (виконавчої, законодавчої та органів місцевого самоврядування).

Слід зауважити, що такий крок є унікальним для історії української політики. Якщо про пільги народним обранцям і їх скасування говорили всі кому не лінь (безуспішно, щоправда), то руки на апарат досі не піднімав ніхто. Навіть попри те, що видатки на його утримання щоріч­но лише зростають. Для прикладу, якщо на Державне управління справами президента (славнозвісна ДУСя) 2007 року виді­ляли 777 млн. грн. (що не так і мало), то вже 2008-го його діяльність обійшлася платникам податків в 1,2 млрд. грн. А це тільки на кілька сотень міль­йонів менше, ніж становлять витрати з бюджету на всю українську культуру!

Далі. Радників у Президента, його голови секретаріату та прем’єра майже 70. У В. Ющенка, скажімо, 19, керівника його секретаріату консультують 11 експертів, прем’єр радиться з 39-ма помічниками. Усі вони мають статус держслужбовця та від­по­відні преференції: радників забезпечують житлом, вони корис­туються державним медобслуговуванням, отримують матеріальну допомогу на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань. За деякими з них навіть закріплено автомобілі. Щодо зарплати, то у штатних радників Президента вона може сягати 1500 доларів на місяць. А реальний місячний дохід штатного радника прем’єра ще більший – він може перевищувати 10 тисяч гривень.

Загалом видатки на обслуговування діяльності СП, ВРУ та КМУ щороку зростають у середньому мінімум на 10-20%, що випереджає темпи росту інф­ляції. Такою є оцінка, яку свого часу зробив Комітет виборців України. Зокрема в бюджеті на 2008 рік медичне обслуговування депутатів і вищих керівників “подорожчало” на 33% порівняно з 2007-м (із 77 млн. 408 тис. грн. до 115 млн. 539 тис. грн.). За деякими підрахунками, на санаторії для вищих посадовців виділяють більше коштів, аніж на сільську медицину. Ще на початку цього року експерти КВУ прогнозували, що скорочення надлишкових пільг і невмотивованих витрат парламенту, СП, Кабінету Міністрів дозволить зберегти в державному бюджеті близько 600 млн. гривень щорічно.

Однак досі про будь-які сер­йозні скорочення видатків навіть не йшлося. Політики мають право на помічників, радників, водіїв, секретарів, які, своєю чергою, мають право на кабінет, зарплату, відпустку, надбавку, премію, страхування життя тощо. У деяких органах державного управління щомісячні премії становлять 700% окладу.

Ще одна цифра – в Державному бюджеті на 2008 рік на боротьбу з туберкульозом і СНІД виділено в 95 разів менше коштів, аніж на лікування народних депутатів – і нинішніх, і колишніх. Це при тому, що вже кілька років поспіль обидва ці захворювання оголошено в державі епідеміями. До речі, про здоров’я народних обранців влада, схоже, дбає “денно й нощно”: на їхнє оздоровлення передбачено приблизно 35 тис. грн. кожному(!). Для всього депутатського корпусу ця сума становить 15 млн. грн.

Загалом Верховна Рада – не надто дешеве задоволення. І хоча перед дочасними виборами політики змагалися в забігу на довгу дистанцію під гаслом “хто скасує більше пільг”, насправді витрати на нардепів лише зросли. Причому суттєво. Скажімо, на утримання автобази цього року витратили 35,5 млн. грн. 2007-го ця сума становила 28,64 млн. грн., 2006-го – 20 млн. грн. При цьому на придбання нових автомобілів передбачено приблизно 10 млн. грн. Додайте зарплати, надбавки, квартири – і образ “бідного обранця” сформується повністю.

Отож виникає запитання: чи готова українська еліта паралельно з обмеженням зростання зарплат, пенсій тощо обмежити власні апетити? Чи й надалі дратуватиме голодний народ тисячодоларовим вбранням, мільйонними годинниками й елітними автомобілями?

Демократия, самостийность! Всем "советским" законам нет, своих правда не создали, некогда было

Добавь еще волну демократии в виде
распущенности , вседозволенности(Демократия такая, кого хочешь, того лупишь по мордам, как пел тогда Градский)
,которая просто накрыла с головой каждого, парнуха по телеку(даже в дневное время, когда дети были дома) и самое главное достижение европейскости - наркомания!!!До сих пор Украина считается одной из самых "передовых" стран из бывших СНГовских по число нариков и больных СПИДом! А как орали они, что кормят Россию и наконец-то избавяься от ее ига!!!

Кстати, Россия сейчас предлагает займы на более выгодных условиях для Украины, чем МВФ, и не надо подписывыть кабальные условия, которые отразятся на самих гражданах Украины, но нет же...Лушче народу сделаем хуже, но покажем, что мы от России незалежни!!!Будем морозить детей в детсадах, Но гавкать на Россию как прежде!!! По-моему, они до сих пор все страдают тяжелой формой шизофрении. Прочти посты Фигаро или Зализного с Мудрозадом. ЭТо нормальные люди?Нет же...