Форум

[cineman]

Адмірал
* Рік виходу: 2008
* Режисер: Андрій Кравчук
* Сценарій: Зоя Кудря, Володимир Валуцький
* У ролях: Костянтин Хабенський, Єлизавета Боярська, Сергій Безруков, Ганна Ковальчук, Владислав Ветров, Єгор Бероєв, Рішар Борінже, Микола Бурляєв, Віктор Вержбіцкий, Федір Бондарчук, Олександр Лазарев, Олександр Ефімов, Барбара Брильська
* Офіційний сайт: http://www.admiralfilm.ru



Не дивлячись на те, що за радянських часів було знято величезну кількість фільмів про громадянську війну, для російського кінематографа ця галузь – неоране поле. Кінострічки минулих років грішили, м’яко кажучи, однобоким, тенденційним підходом до освітлення теми і тепер є можливість показати ті далекі події з іншої точки зору. Не так давно у прокат вийшов фільм «Панове офіцери» про невдалу спробу групи білих офіцерів звільнити сім’ю Миколи II. І ось через декілька місяців – нова прем’єра.



Костянтин Хабенський у ролі Колчака Костянтин Хабенський у ролі Колчака Фільм «Адмірал» розповідає про долю Олександра Васильовича Колчака, офіцера військово-морського флоту, дослідника Арктики, героя російсько-японської війни. У 1918 році, у місті Омську, Колчак очолив боротьбу проти Рад, оголосивши себе Верховним правителем Росії і зібравши під свої прапори значні сили. Проте, в 1919 році основні його війська були розбиті, а сам він через короткий час був арештований нашими «братами-слов’янами» з чехословацького корпусу, а потім розстріляний більшовиками.

Головну роль у фільмі зіграв Костянтин Хабенській. У ролі В. О. Каппеля - генерала, що очолював один з корпусів армії Колчака, знявся Сергій Безруков. Також у кінокартині глядачі побачать Федора Бондарчука, Єлизавету Боярську і Барбару Брильську.

[cineman]

Гламурний бонтон

Рецензія на фільм «Адміралъ»Кінематограф помер, панове. Дивлячись на екран під час показу фільму «Адміралъ» я зайвий раз пересвідчуюся в цьому. Кажуть, у житті кожного мужчини відведене певне місце для кохання і війни. Продюсери російського Першого каналу Костянтин Ернст і Джанік Файзієв спільно з режисером Андрієм Кравчуком постаралися роздмухати з цих двох стихій невгасаюче полум’я на всі дві години екранного часу, не забуваючи при цьому про прийдешню багатосерійну телеверсію, що гріє кишеню й душу.

Сцена з фільму «Адміралъ»У об’єктиві за короткий проміжок часу промайне низка знакових фігур російської історії і менш важливих персонажів – Керенський, Микола II, генерали Каппель та Войцеховський і, звичайно ж, адмірал Колчак з двома жінками його долі, Софією Колчак та Анною Тімірьовою.

Фільм у результаті вийшов більш голлівудський, ніж «Сибирскій цирюльникъ» Михалкова, але не настільки голлівудський, як «Особо опасен» Бекмамбетова. Завис десь посередині між пересолодженою історико-біографічною мелодрамою та стрічкою про жахи громадянської війни. І, як вірно відмітив мій друг, доводиться надто багато прощати режисерові – навіть якщо забути про монтажні муки, в яких з напівготового серіалу викраяли 123 хвилини екранної окрошки для театрального показу…

Сцена з фільму «Адміралъ»До безперечних достоїнств фільму можна віднести батальні сцени на морі й на суші та пару-трійку справді емоційних епізодів («люди на дні», ривок каппелівців у атаку після загибелі медсестри, та самовідданий подвиг друга сім’ї, який ціною свого життя подарував Софії та Славі Колчакам дорогоцінні хвилини для втечі з севастопольської адміральської квартири).

До достоїнств сумнівних – «деполітизацію» головного героя і спробу створення адміралові Колчаку якщо не пам’ятника (адже є вже один у Іркутську, неподалік від місця загибелі), то хоча б ікони-панегирика, такого собі китайського безтіньового портрета. Плюс спроба приписати адміралові якусь сумнівної вартості нову національну російську ідею, що напинається на застарілий каркас формули православ’я – самодержавство – народність.

Сцена з фільму «Адміралъ»До очевидних ляпів фільму слід віднести і впізнанні запозичення з кемеронівського «Титаніка», цитати зі «зміною знаку» з класичної радянської стрічки «Мы из Кронштадта», не настільки явні – з «Военно-полевого романа» та рогожкинського чорнушного «Чекиста». Туди ж йде багато разів повторювана в картині й винесена на постер новозаповітна цитата (вочевидь, для особливо кмітливих). Таку прикру дрібницю, як прибуття Колчака до Севастополя на потязі, що рухається у протилежний бік, помітили лише севастопольці та приятелі, що служили на Чорноморському флоті.

Ще одна люта «гаффа»: Колчак з Тімірьовою прямують з Омська до Іркутська потягом. Каппелівське військо де зимовим шляхом, де засніженим полем, хто пішки, хто верхи (в основному офіцери з генералами) з боями проривається до Іркутська практично з тією ж швидкістю.

Сцена з фільму «Адміралъ»Особливо хочеться відзначити рівень акторської групи. Вибір Хабенського на головну роль сумнівний. За особовою зрілістю й за масштабом створюваних ним ролей, він не дотягує до Колчака. Більш того, в пострадянській кінематографічній «колчакіані» вже був вдалий підхід до снаряда в Бєляєва у «Моонзунді» попри меншу портретну подобу з історичним прототипом. Щоправда, по 20 роках Бєляєву важко було б грати сьогодні наймолодшого адмірала колишньої Росії.

З роллю Тімірьової у творців фільму явно справа не задалася. Ліза Боярська не дотягує до неї ані за інтелектом, ані за манерами. От і виходять самі великопланові портрети закоханої героїні, а зі справжньої історичної драми усюди пре сурогатний пафос, погана патетика і непереконлива імітація пристрасті. Куди достовірніше вийшла Софія Колчак у Анни Ковальчук. Її роль можна було б вважати успіхом, якби не пара-трійка ідіотських реплік, за що окреме спасибі сценаристам.

Сцена з фільму «Адміралъ»Що робить у картині Микола Бурляєв – зовсім незрозуміло. У абсолютно неможливій ситуації грає невідомо кого, сидячи у мундирі на парковій лаві, та ще й найнеприємнішим чином фальшивлячи. Лише за реплікою Хабенського можна здогадатися: перед нами «Його Величність», яка постає цілковитою нікчемністю й замоленим напівідіотом. Замість живої людини вийшла зла карикатура. Пожалів би тезку, чи що – адже йому й так від більшевичків перепало…

Керенський Вержбицького не вельми переконливий – хіба що на вулиці у авто «толпой любимцев окруженный». З Достоєвського Сара Бернар, ймовірно, вийшла б більш вдало.

Сцена з фільму «Адміралъ»Найзначиміша акторська робота в картині - роль генерала Каппеля у виконанні Сергія Безрукова. Вражаюча цілісність сценарного образу вічного рятівника Вітчизни, що рветься з бою в бій, вічно у лавах, вічно мчить на допомогу на найнебезпечнішу ділянку фронту, завжди на волосину від смерті, і завжди вислизає з її чіпких обіймів – окрім одного єдиного разу, показаного на екрані. Цей дивний історичний персонаж дістався акторові, що зумів втілити його з гідністю та силою, наповнивши його внутрішнім світлом. Таким, мабуть, у моїй уяві й постає Володимир Оскарович Каппель, і створений Безруковим образ для мене – найсвітліший і найбільш пам’ятний з усіх, окрім, можливо, Михайла Смирнова (Єгор Бероєв).

Сцена з фільму «Адміралъ»Незайвим буде повернутися до наших героїв. Заслуги Олександра Васильовича Колчака перед Росією і флотом не вичерпуються його геройством у Порт-Артурі й на Балтиці. Колчак був не лише видатним бойовим офіцером, але й гідним пошани океанографом, дослідником Арктики, дійсним членом Російського географічного товариства. Один з небагатьох російських флотоводців, він командував бойовими діями не з затишного штабного приміщення, а особисто водив бойові кораблі на ворога і на Сході, і на Балтиці і на Чорному морі. Біографія адмірала багата подіями настільки, що її вистачило б на кількох осіб. У картині надмірно форсована любовна лінія Колчак-Тімірьова, але ані повноцінної драми, ані навіть пристрасного кохання виконавці головних ролей створити не змогли. На устах весь час крутиться зле «Не вірю!». Замість живого людського відчуття виходить гра в цяцьки (медальйон з портретом та келих шампанського, що б’ється об підлогу у слоу-мо, які втовкмачують з настирливістю нав’язливої ідеї), умоглядні любовні багатокутники та платонічна пристрасть. Суцільна любов до геометрії.

Сцена з фільму «Адміралъ»За новітньою західною модою фільм політкорректний до нестями. Усі білі й пухнасті - і червоні, і білі, наче й не було в Добровольчій армії ОСВАГу з садистом Слащовим, а в ЧК лише замріяні гімназистки сиділи. Всі жахливі промахи Колчака-політіка, його військові невдачі на суходолі та явна невідповідність диктаторської фігури Верховного правителя потребам часу у фільмі забуті.

Зовнішня ефектність з великою кількістю спецефектів + соплечавильний сюжет при стерпній грі більшості акторів (Бурляєв і Боярська у явних мінусах) роблять свою справу. Дівкам до вподоби. Звичайно ж, за допомогою комп’ютерного малювання команда відмінно заповнила іграшковими корабликами і Севастопольську бухту, і рейд. Звичайно ж, натуралістичні до нудоти сцени морської баталії зроблені цілком професійно, але за всім цим гламуром, за всіма цими білими кітелями та сценами кохання у пороховому диму залишається відчуття порожнечі й надуманості. Додамо до цього недоречний і незнищенний пафос, якого собі не міг дозволити навіть Фазієв у «Турецькому гамбіті».

Сцена з фільму «Адміралъ»Фільмові явно не вистачає сценарно-сюжетної цілісності, продуманого монтажу і головної ідеї. На перевірку виходить мильний бульбашка, що переливається всіма барвами веселки, але ось вона впаля на долоню – і за декілька секунд перетворилася на пляму мильної рідоти. Який жаль…

Поет сказав:

Красунь всіх сильніше,
Міцніш від вина
Наш мозок бентежить
Хіба що війна.

На жаль, війни у цій картині замало, а от ілюзорної й малопереконливої любові з променистим личком Боярської у фільмі набагато більше, аніж військових реалій тих нещадних років.
Резюмую майже за дідусем Криловим:

Кравчук пребудет Кравчуком,
Хотя осыпь его звездами…

Кому подобається – дивіться й надалі подібні чудеса, а нас бідолашних облиште.

[Цвях]

справжня дурня, згоден з рецензією, нам таке не потрібно
_________________
Цвях в домовину москалів та жидів.